Травматичні ушкодження у т.ч. вивихи.

В структурі різних ушкоджень опорно-рухового апарату травматичні вивихи мають вагоме значення.

Травматичні вивихи та диспозиції , що не усунені у перші 24 години після травми можуть являтися причиною складної ортопедичної та хірургічної патології.

 Якщо при підвивиху стопи на травмпункті виставлений помилково діагноз розтягнення звязок, і не зроблена необхідна маніпуляція з вправлення вивиху, це може призводити до постійної хромоти, підвищеної асиметричної нагрузки на мязи попереку, і як результат - болі у поперековому відділі хребта.

Недооблік самого принципу невідкладного втручання при свіжих вивихах, переводить їх в застарілі та хронічні.

Вивихи та диспозиції побутового травматизму не потребують оперативного втручання, але на сьогодні вже є лікарні де при анамнезі “підвернула ногу” все частіше пропонують оперативне лікування.

Окремо треба сказать, що навіть при відсутності ортопеда травматолога кваліфікованого з вправляння вивихів з цією задачею може справитись сучасна реабілітаційна Терапія.

Відновлення нормальних анатомічних взаємовідносин у пошкодженому суглобі призводить до зцілення, особливо коли воно доповнюється комплексною фізичною реабілітацією.

Помилкові діагнози “забій” або “розтягнення звязок”в діагностиці і лікуванні «свіжих» травматичних вивихів, як правило тягнуть за собою грубі анатомічні зміни в оточуючих тканинах, роблять суглоб функціонально неповноцінним, і в застарілих випадках призводить до радикальних змін будови. Технічно правильно виконане вправляння, на 95% знижує необхідність оперативного втручання, а правильно підібрана фізична реабілітація в доповненні з фізіотерапевтичним лікуванням, дає змогу відновити працездатність майже до 100% випадків. 

Опорно-руховий апарат людини, представляє собою доволі складну будову, де наявність важелів (кісток), шарнірів ( суглобів) і еластичних тяг ( м’язів та звязок) з їх тонким регулюванням дає змогу с більшою точністю здійснювати різноманітні види рухів, що дозволяють з обліком основних законів механіки вдатися до порівняння його з автомобілем. Розпізнавання і правильне трактування анатомічних і функціональних порушень опорно-рухового апарату, неможливі без достатніх знань в області анатомії та біомеханіки, основні положення і закони яких базуються на аналізу анатомічних форм суглобових кінців кісток, взаємного їх розташування, а також на аналізі осевих рухів обертання і ступіню вільності рухів в тому чи іншому суглобі. Знаючи це нескладно виявити навіть пальпаторно ту чи іншу патологічну поставу в ньому, порушення суглобової осі і взаємного розташування суглобових кісток.

Детальніше про анатомічну будову, та вивихи окремих частин тіла в інших статтях.