Реальності та міфи про дисплазію тазостегнових суглобів.

Усі ми знаємо, що у природі всі тварини народжуються, зазвичай готові ходити, тобто. з досить зрілими для цього органами та системами. Людське дитинча народжується з дещо недозрілими органами та системами, через що не може ходити, казати, самостійно добувати їжу. Однією з ознак такої незрілості є поняття " Дисплазія тазостегнових суглобів " (ТБС) (дис - порушення, плазія - дозрівання), тобто. Практично всі діти мають ознаки дисплазії, т.к. не можуть самостійно ходити чи говорити. Видатний дитячий ортопед - травматолог професор П.Т. Сягайло у своїх лекціях умовно поділяв дисплазію на 5 ступенів:

0 ступінь - дисплазія, як ознака природної, наявної від народження незрілості, що самостійно усувається зі зростанням дитини при кутах відходження даху вертлужної западини 19-21 градус (норма);

1 ступінь - власне дисплазія, що супроводжується більшим ступенем відставання в дозріванні структур тазостегнового суглоба, кутом відходження даху вертлужної западини більше 21 градуса, але не більше 30 градусів, головка стегна при цьому знаходиться в межах вертлужної западини, а відставання у швидкості дозрівання вимагає проведення , спрямованих на прискорення обміну речовин в області кульшових суглобів (дисплазія як хворобливий стан).

2 ступінь - диспластичні процеси в області тазостегнових суглобів мають настільки виражені явища відставання у швидкості дозрівання, що виникає загроза вивиху ТБС, хрящова складова даху вертлужної западини не може забезпечити кут нахилу менше 30 градусів, головка стегна при цьому не виходить більше, ніж на третину межі вертлужної западини, і виникає потреба в комплексному, багатоплановому лікуванні (передвивих).

3 ступінь - диспластичні процеси в області тазостегнових суглобів мають настільки виражені явища відставання у швидкості дозрівання, що виникають початкові прояви вивиху ТБС, хрящова складова даху вертлужної западини не може забезпечити кут нахилу менше 35 градусів, головка стегна при цьому виходить більше, межі вертлужної западини, і виникає потреба у комплексному стаціонарному, багатоплановому лікуванні (підвивих).

4 ступінь - диспластичні процеси в ділянці тазостегнових суглобів призводять до вивиху ТБС, дах вертлужної западини не може забезпечити опорну функцію для головки стегна, яка виходить за межі суглобової поверхні, і незважаючи на всю багатоплановість лікування виникає загроза інвалідизації (вивих тазостегнового суглоба).

Щастя полягає в тому, що в межах 0 ступеня дисплазії близько 90% всіх дітей.

У межах 1 ступеня дисплазії знаходяться ще близько 9% дітей, і тільки менше 1% дітей потрапляють у всі 3 ступеня, що залишилися.

Як розпізнати, що відбувається з вашим малюком?

1. При дисплазії неможливо "прокрутити" вільно стегна в тазостегнових суглобах.

2. При складанні ніжок спереду різка асиметрія пахових складок.

3. На животі при зіставленні сідничних складок є розбіжність підколінних складок (асиметрія) і відчуття, що одна сідничка більша за іншу.

4. При відведенні ніжок дитина кричить, турбується, напружує ніжки (не плутати зі станом після "косорукого" масажиста).

Що робиться, щоб визначити причину проблем?

1. Винятково похід до досвідченого дитячого хірурга (він же за визначенням ортопед травматолог та уролог у нашій країні)

2. Рентгенограма кульшових суглобів.

Чому рентгенограма, а не, не дай Боже, не УЗД.

1. У всіх країнах Європи та Америки УЗД ТБС по сьогоднішній день (понад 15 років) є "околомедичною процедурою", як лікар натуропат або діагностика по Фолю. Навіть у розвинених країнах не змогли довести нешкідливість такого дослідження, а головне – його ефективність.

2. Для отримання інформації про стан ТБС у всьому світі використовуються стандартизовані показники, що довели свою ефективність. Це і Лінія Шентона, і положення головки стегна, і кут відходження даху вертлужної западини, і ще сотні таких же показників, що вільно визначаються на рентгенограмі, т.к. знімок містить оглядову картинку одночасно двох суглобів, крижів і нижньопоперекових хребців.

3. Широкорозповідний у нас міф про нешкідливість УЗД правдою не є. Частота роботи спеціального датчика для УЗД кісток (читай каменів) лише на 1-2 порядку не дотягує до частоти роботи мікрохвильової печі, а час дослідження в межах 5 хвилин на кожен суглоб. Ось і порахуйте променеве (а правильніше ультразвукове і теплове навантаження на тканини дитини).

4. Всі дослідження на УЗД проводяться ізольовано для кожного з суглобів, і порахувати всесвітньовизнані індекси неможливо, т.к. всі відомі в ортопедії-травматології індекси розраховуються від горизонталі, проведеної від одного сідничного бугра до іншого.

5. На УЗД ТБС неможливо побачити причини, що викликають найчастіше дисплазію: підвивих та диспозиція крижів, диспозиція 5-го поперекового хребця та ін.

6. Будь-який лікар, побачивши ознаки справжньої дисплазії, завжди убезпечить себе рентгенограмою.

З життя: колеги обговорюють дитину, що прийшла на консультацію, з УЗД ТБС: А. -"а що на знімку?", Б. -"у нього УЗД", А. - "значить здоровий, признач кальцій і прогрівання." :-)