Огляд методик мануального впливу на хребет – у чому відмінність?

 Таран Г.І.

 К.м.н., лікар дитячий хірург, директор Медцентру «Мурзилка».

 Дніпропетровськ

На сьогодні в Україні існує кілька напрямків розвитку мануальної терапії. Якщо звести ці напрями у більші, які принципово відрізняються за видами впливу, можна сформувати приблизно 3 основні течії:

1. Мануальний вплив на хребет у вигляді масажу.

2. Мануальна корекція хребта з допомогою «м'яких» технік.

3. Мануальна корекція хребта за допомогою жорстких технік.

Мануальна корекція хребта за допомогою масажу має на увазі, як правило, т.зв. «глибокий» масаж, який, за словами його практикуючих фахівців, «розбиває» щільні спазмовані м'язові ділянки, чим доставляє полегшення пацієнтам, що страждають. У реальному житті повністю назвати таку дію мануальною терапією складно, т.к. сам сенс мануальної терапії – відновлення повноцінної функції хребта шляхом відновлення його анатомічної цілісності. «Розбиваючи» ж «м'язові блоки», створені самим організмом за захистом нервової системи від болю під час руху хребців у сфері ущемлення нервів, такі маніпуляції дають тимчасове уявне благополуччя, т.к. Неусунена причина болю відразу дається взнаки, і в найближчі 2-3 тижні болі відновлюються і «блок» відновлюється. Можна вважати допустимим застосування такої техніки для реабілітації спортсменів і людей, які важко фізично працюють, причиною болю в спині у яких є накопичення молочної кислоти внаслідок постійного фізичного навантаження. Для пацієнтів, мають порушення анатомічного становища хребців внаслідок травм чи захворювань опорного апарату такі методики можуть становити певну небезпеку.

Мануальна корекція хребта за допомогою «м'яких» технік (методи Стілла, краніосакральні та міофасціальні техніки) є в повному розумінні мануальною терапією, відновлює функції хребта, шляхом відновлення його анатомічної цілісності, має багатовікову історію по всьому світу і безмежну кількість послідовників. Суть методик полягає у відновленні іннервації та кровопостачання страждаючих органів, за допомогою усунення відхилень в анатомічній структурі хребта використовуючи безболісні у творі маніпуляції. Особливо ефективні такі методики у разі функціональних розладів хребта і натомість щодо здорового організму, коли зміни у структурі хребта носять гострий чи підгострий характер, і супроводжуються наслідками значних ушкоджень хребців. Тобто «м'які» методики неоціненні, коли збережена структурна цілісність всіх елементів хребта, і відсутні «особливі умови», коли, наприклад, після перелому хребта минуло 10-20 років. Це і є одним із недоліків «м'яких» технік.

Мануальна корекція хребта за допомогою «жорстких» технік (методи Касьяна, Стеценка та ін.) так само є в повному розумінні мануальною терапією, відновлюючи функції хребта, шляхом відновлення його анатомічної цілісності, має в нашій країні багатовікову історію, безмежне число послідовників сказати «національною Українською» системою допомоги пацієнтам із проблемами спини. Суть методик полягає у відновленні іннервації та кровопостачання страждаючих органів, за допомогою усунення відхилень в анатомічній структурі хребта використовуючи будь-які маніпуляції, що дозволяють відновити анатомічну структуру хребта, незважаючи на біль або неприємні відчуття, а найчастіше свідомо використовуючи біль у лікування. Такі методики, зазвичай, досить ефективні навіть за наслідків значних ушкоджень структури та форми хребців, т.к. для досягнення лікувального ефекту не обмежують себе у засобах для досягнення мети.

Виходячи з перерахованого вище ми повинні констатувати, що мануальний терапевт, який обмежує свій маніпуляційний арсенал прихильністю до одного з перерахованих напрямків, в деяких випадках ризикує недосягти необхідного лікувального ефекту. Тільки володіння всіма видами технік і вибір методики, що підходить конкретному хворому, з урахуванням його індивідуальних особливостей, тривалості та тяжкості захворювання, можуть гарантувати якісне лікування та стійкий лікувальний ефект.